Як зменшити істерики у дітей це питання яке вибухає в голові багатьох батьків у той момент коли маленькі долоньки починають тремтіти а очі наповнюються сльозами і ти вже знаєш що зараз накриє хвиля емоцій яка не піддається логіці. Такі сцени здаються хаотичними але в них є глибший зміст і він зовсім не про погання виховання. Істерики у дітей часто виглядають наче буря без попередження але це природний етап розвитку нервової системи яка тільки вчиться тримати рівновагу.
Дитяча поведінка нагадує хитку конструкцію яка будується прямо у нас на очах. Мозок дитини працює інакше ніж мозок дорослої людини. Він більш чутливий більш імпульсивний і одночасно більш вразливий. Саме тому істерика не є ознакою невихованості це сигнал про те що нервова система перевантажена і потребує допомоги. Дітям ще потрібно навчитися керувати емоціями так само як їм потрібно навчитися ходити або читати. Це процес і він нерівномірний.
Науковці з Гарвардського центру розвитку дитини підкреслюють що дитячі спалахи гніву це не порушення поведінки а наслідок фізіологічної незрілості мозкових структур які відповідають за контроль емоцій. Тож якщо ви стикаєтеся з істериками не сприймайте їх як провину або провал. Це частина шляху.
Зміст
Чому виникають істерики. Наукове пояснення.
Переходимо від емоційного до наукового погляду. Щоб зрозуміти природу істерики треба зазирнути в роботу дитячого мозку. Він складається з багатьох зон але одна з найважливіших називається префронтальна кора. Саме вона відповідає за контроль імпульсів усвідомлення емоцій аналіз ситуацій та прийняття рішень. У дорослої людини ця частина мозку працює більш стабільно. У дітей навпаки її розвиток триває аж до двадцяти п’яти років.
Отже коли дитина стикається з сильною емоцією її мозок ще не має достатніх інструментів щоб впоратися з нею. Саме тому істерика виникає швидко і різко. Це не свідомий вибір це реакція організму який опинився у стані перевантаження.
До цього додаються фізіологічні фактори. Голод втома і перезбудження здатні знизити толерантність нервової системи. Якщо дорослий може стриматися коли він хоче спати або коли пропустив обід то дитина часто не має такого ресурсу. Її мозок не справляється і реагує вибухом емоцій.
Дослідження Мічиганського університету показали що істерики найчастіше трапляються у проміжках між фазами активності і втоми а також після ситуацій з надмірною стимуляцією. Дуже яскраве світло гучні звуки велика кількість незнайомих людей або часті зміни локацій можуть стати тригерами.
Емоційні причини теж значні. Фрустрація тобто неможливість отримати бажане одразу знакома кожній дитині. Зміни середовища страх невдач або неможливість висловити почуття словами також провокують емоційні напади.
Саме тому логічні аргументи під час істерики не працюють. Розуміння ситуації відбувається у префронтальній корі яка у цей момент буквально відключена. У гру вступає мигдалина центр мозку який відповідає за емоції і саме вона керує поведінкою. Тому слова заспокойся не діють. Дитина не чує їх у тому сенсі який ми вкладаємо.
Читайте також: Дитячі істерики. Як реагувати.
Що робити під час істерики. Техніки регуляції.
Під час істерики дитина потребує не логіки а безпеки. Найважливіше завдання дорослого це стати спокійним контейнером який витримає цей емоційний потік. Дитина ніби позичає ваш внутрішній спокій. Якщо дорослий панікує або кричить дитина лише поглиблює свій стан.
Наукові дослідження з дитячої нейропсихології показують що діти ефективніше знижують напругу коли поруч є дорослий який зберігає м’який голос і стабільну позу. Тактильна стабілізація теж дуже важлива. Це може бути легке обіймання або просто рука на плечі якщо дитина дозволяє. Тактильний контакт запускає вироблення гормону окситоцину який знижує гормони стресу.
Фрази які підтримують а не знецінюють допомагають дитині відчути що її емоції зрозумілі і прийняті. Наприклад можна сказати я бачу що тобі зараз важко або ти дуже засмутився я поруч. Такі слова допомагають зменшити напругу. Вони не вирішують ситуацію одразу але вони створюють місток між розбурханою емоцією і безпекою.
Техніки дихання теж працюють але їх треба застосовувати обережно. Не вимагайте від дитини глибоко дихати якщо вона у піку істерики це може викликати ще більший протест. Проте коли емоція вже відходить можна спробувати запропонувати разом зробити повільний вдих. Деякі психологи радять використовувати ігрові метафори наприклад зробити вигляд що ми надуваємо повітряну кульку.
Кричати у відповідь категорично не можна. Це не лише травмує дитину а й провокує ще сильніший емоційний вибух. Згідно з дослідженням університету Пітсбурга діти батьків які реагують на істерики криками показували вищий рівень агресії та тривожності у підлітковому віці.
Профілактика істерик. Як зменшити їх кількість наперед.
Важливо не лише реагувати на істерики а й попереджувати їх. Часто можна зменшити кількість таких ситуацій якщо зрозуміти основні потреби дитини. Перший ключовий фактор це режим сну і харчування. Якщо дитина недосипає або пропускає прийоми їжі її нервова система стає більш вразливою. Дослідження Клініки Мейо показують що діти які сплять достатньо на третину рідше мають емоційні спалахи.
Другий важливий компонент це передбачуваність. Дітям потрібні рамки щоб відчувати безпеку. Це не означає жорсткий контроль. Це означає стабільність. Ритуали допомагають дитячому мозку прогнозувати події що суттєво знижує тривожність. Наприклад ритуал зборів у садочок ритуал підготовки до сну або маленькі сімейні традиції перед виходом з дому.
Навчання називати емоції теж є чудовим інструментом профілактики. Якщо дитина вміє сказати я злюся або мені сумно вона значно рідше переходить у фізичну форму прояву емоцій. Це підтверджує дослідження Каліфорнійського університету де діти у програмі емоційної грамотності показали на 40 відсотків менше істерик протягом трьох місяців.
Малі вибори теж працюють. Наприклад запропонуйте дитині обрати між двома варіантами. Це повертає відчуття контролю який дуже важливий у ранньому розвитку.
Надлишкова стимуляція ще один фактор. Гаджети гучні середовища нові місця можуть перевантажити нервову систему. Дітям потрібен час для відпочинку. Не тільки фізичного а й сенсорного. Офтальмологи і нейропсихологи попереджають що надмір гаджетів підсилює емоційну реактивність і знижує здатність до саморегуляції.
Помилки батьків які посилюють істерики.
Навіть з найкращими намірами дорослі інколи роблять помилки які поглиблюють ситуацію. Одна з найпоширеніших це покарання під час істерики. Покарання не вчить дитину керувати емоціями воно лише підсилює стрес. Соромлення є не менш шкідливим. Фрази типу дивись усі бачать як ти поводишся або ну що за капризи можуть глибоко травмувати і викликати страх проявляти емоції у майбутньому.
Непослідовність правил теж здатна спровокувати велике непорозуміння. Якщо сьогодні можна а завтра не можна дитина не розуміє меж. Їй стає страшно і вона реагує емоційно. Ще одна помилка це відкуп. Якщо батьки дають цукерку або іграшку щоб зупинити істерку вони закріплюють хибну асоціацію що емоційний вибух приводить до винагороди. У майбутньому така поведінка буде повторюватися частіше.
Надмірні очікування теж відіграють свою роль. Часто дорослі чекають від дворічної дитини поведінки як від семирічної або навіть дорослої. Але нервова система працює відповідно до віку.
Коли звертатися до спеціаліста.
Більшість істерик це норма розвитку. Але інколи вони можуть бути сигналом про глибшу проблему. Якщо істерики дуже часті тривають довго супроводжуються агресією або самошкодженням варто звернутися до дитячого психолога. Поведінкові регреси теж тривожний знак. Наприклад дитина почала знову боятися спати сама хоча раніше цього не було або різко втратила інтерес до звичних занять.
Не бійтеся звертатися по допомогу. Спеціаліст може оцінити ситуацію професійно і підказати шляхи підтримки дитини.
Читайте також: Чому виникає істерика в дитини та як її зупинити?
Як зменшити істерики у дітей. Підсумовуємо.
Істерики це частина розвитку. Так само як діти вчаться ходити вони вчаться керувати емоціями. І тут їм потрібна ваша підтримка терпіння і тепло. Ви можете зменшити інтенсивність істерик і зробити цей період більш спокійним для себе і дитини якщо будете розуміти природу цього процесу.
Завершуючи хочу нагадати що будь які складні або тривалі прояви поведінки варто обговорювати з лікарем або психологом. Не соромтеся звертатися по допомогу. Ви не самі у цьому шляху.
