Гіпертиреоз: симптоми, діагностика, лікування

Доволі часто щитовидну залозу порівнюють з педаллю акселератора. Якщо ми натиснемо на неї дуже сильно, все в організмі прискориться – обмін речовин, втрата ваги, потовиділення, серцебиття. Ця велика активність, також відома як гіпертиреоз, пов’язана з занепокоєнням та іншими проблемами зі здоров’ям, про які ми поговоримо в наступних рядках.

 Що таке гіпертиреоз?

Гіпертиреоз (також званий тиреотоксикоз) є результатом гіперпродукції щитовидної залози. Відомо, що він секретує гормони тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3), рівень яких обернено пропорційний секреції тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізом.

При надходженні Т3 і Т4 у кров у неприродно великих кількостях виникають скарги, притаманні великої кількості різних захворювань. Причина в тому, що гормони щитовидної залози впливають на обмін речовин, зростання, розвиток та багато інших процесів в організмі людини.

Як проявляється тиреотоксикоз?

Найбільш характерними симптомами гіпертиреозу є:

• Прискорене серцебиття (зазвичай більше 100 ударів на хвилину)
• Нерівномірний пульс
• Гіпертонія
• Дратівливість
• Занепокоєння
• Розлад сну
• Втрата ваги, незважаючи на підвищений апетит

Іншими проявами є:

• Сильне потовиділення
• Непереносимість спеки
• Втома
• М’язова слабкість
• Менструальні порушення
• Витончення шкіри
• Дефекти на нігтях
• Прискорення дефекації, іноді діарея

У хворих характерний вираз обличчя, в якому видно здивування та страх, особливо в очах. Крім того, хвороба Базедова викликає набряк м’язів і тканин позаду очного яблука. Стан також відомий як хвороба Грейвса, аутоімунний тиреоїдит та імунний гіпертиреоз. При цьому захворюванні верхні повіки піднімаються так, що очі здаються збільшеними і витріщеними. Постраждалі стають надто чутливими до світла, скаржаться на сухість та почервоніння кон’юнктиви, а також інші форми зорового дискомфорту.

 

Що стимулює активність щитовидної залози?

Підвищений синтез тиреоїдних гормонів зазвичай виникає за таких станів:

• Базальна хвороба. Це найчастіша причина гіпертиреозу. Ним страждають майже 80 відсотків людей з клінічно та лабораторно підтвердженим тиреотоксикозом. Це аутоімунне захворювання, при якому знижується кількість тиреотропного гормону – ТТГ у крові, що призводить до збільшення продукції Т3 та Т4.
• Гарячі вузли. Гіпертиреоз може виникати через наявність одного або декількох вузлів щитовидної залози, що секретують Т3 та Т4 автономно та некоординовано. Таким чином, у крові накопичується надмірна кількість гормонів щитовидної залози, що і провокує описані вище неприємності.
• Тиреоїдит. Це називається запаленням щитовидної залози. У міру прогресування процесу підвищується рівень тиреоїдних гормонів і хворі скаржаться на симптоми гіпертиреозу.
• Медикаментозний тиреотоксикоз. Стан виникає після терапії гормонами щитовидної залози, якщо їхня кількість перевищила призначену дозу. Подібний ефект мають і інші препарати, що стимулюють діяльність щитовидної залози. Давно відомо, що надмірне споживання йоду призводить до гіпертиреозу.
• Доброякісні пухлини щитовидної залози. Отримуючи секреторну функцію, вони сприяють надвиробництву гормонів.
• Генетична схильність. Базедова хвороба найчастіше передається у спадок. Здебільшого страждають жінки.
• Тиреотоксичний криз. Це рідкісний, небезпечний для життя стан, який виникає, якщо щитовидна залоза раптово починає виробляти велику кількість гормонів. Зазвичай це викликано сильним стресом, операцією чи інфекцією. Це також може статися через неправильно дозовані антитиреоїдні препарати.

 

Як виявляється гіпертиреоз?

Часто сам потерпілий виявляє, що у нього прискорене серцебиття та збільшена щитовидна залоза у вигляді припухлості на передній частині шиї. Зрідка відзначається випинання очей і тремтіння рук.

У таких випадках проводяться лабораторні дослідження, щоб довести наявність відхилення функції щитовидної залози. Необхідно перевірити рівень у крові гормонів щитовидної залози (Т3 та Т4), а також рівень тиреотропного гормону (ТТГ).

Якщо Т3 та Т4 надмірні, рівень ТТГ низький. При аутоімунних захворюваннях також повідомляють про рівні антитиреоїдних антитіл.

У минулому рентгенографія була широко використовуваним діагностичним методом, але в даний час перевага надається ультразвукового дослідження щитовидної залози. Народна назва – ультразвук. Це досить інформативний, безболісний та безпечний тест, без будь-якого опромінення пацієнта.

При виявленні проблем у структурах щитовидної залози переходять на магнітно-резонансну томографію або комп’ютерну томографію у зв’язку з високою роздільною здатністю цих методів діагностики.

При підозрі на злоякісний процес проводять тонкоголкову аспіраційну біопсію, а при необхідності контролю функціональної активності щитовидної залози – радіоізотопне дослідження.

 

 Лікування тиреотоксикозу

Він адаптований до віку пацієнта, загального стану, причини та тяжкості гіпертиреозу. Застосовуються такі підходи:

• Антитиреоїдні препарати

Вони знижують або зупиняють вироблення гормонів щитовидної залози, не викликаючи незворотних змін. Лікування тривале. Після його припинення висока ймовірність рецидиву.

Алергічні реакції виникають у 5% пацієнтів, які приймають антитиреоїдні таблетки. Застосування цих препаратів іноді призводить до зниження лейкоцитів у крові, що робить хворого більш вразливого до інфекцій.

Інші побічні ефекти антитиреоїдної терапії включають: ушкодження печінки, біль у животі та часту втому. Лікування вимагає періодичних обстежень для контролю функції щитовидної залози та внесення змін за потреби.

• Бета-блокатори

Ці препарати зазвичай призначають для нормалізації підвищеного артеріального тиску, вони не знижують рівень гормонів щитовидної залози, але можуть допомогти контролювати деякі симптоми тиреотоксикозу (тремор, прискорене серцебиття).

• Інші ліки

При тиреотоксичному кризі лікування симптоматичне. Застосовуються кортикостероїди, седативні засоби, препарати зниження температури тіла, інфузії водно-електролітних розчинів та інших.

• Радіоактивний йод

Його застосування ґрунтується на тому, що гіперактивні клітини щитовидної залози поглинають радіоактивний йод, який ушкоджує їх. На інші частини тіла впливає. Одна або кілька доз зменшують щитовидну залозу та знижують рівні Т4 та Т3 у крові.

Однак відбувається незворотне руйнування щитовидної залози. Ця проблема усувається гормонами щитовидної залози, які приймаються довічно.

• Тиреоїдектомія

Це називається хірургічним видаленням усієї або частини щитовидної залози. Хірургія усуває гіпертиреоз, але зазвичай викликає гіпотиреоз. Люди, які отримують лікування цим методом, повинні перейти на замісну терапію на все життя, щоб підтримувати адекватний рівень гормонів щитовидної залози.

При тиреоїдектомії існує ризик пошкодження паращитовидних залоз, що регулюють рівень кальцію в крові, а також пошкодження нерва, що збуджує голосові зв’язки.

Операція підходить для пацієнтів з великими пухлинами, що викликають компресію нервів, кровоносних судин та голосових зв’язок. Також рекомендується при злоякісних захворюваннях щитовидної залози.

Висновок.

Дуже важливо своєчасно лікувати гіпертиреоз. Це дозволить уникнути можливих ускладнень, у тому числі порушення обміну речовин, серцево-судинних та кісткових проблем. Також розумно забезпечити організм необхідними йому поживними речовинами, особливо білком, вітамінами і мінералами, щоб компенсувати втрати від метаболізму. Зміцнення імунної системи має бути пріоритетом.