Анорексія та булімія. Як розпізнати харчові розлади?

Що таке анорексія і булімія і в чому різниця між ними?

Про смачну їжу можна говорити годинами. Тема дієт також є однією з топових серед жінок. А про переїдання чи недоїдання йдеться рідко. До речі, ці серйозні харчові розлади занесені до Міжнародної класифікації хвороб. Анорексія , булімія — слова відомі багатьом жінкам , але мало хто знає про самі хвороби.

Нервова анорексія.

Найчастіше зустрічається в підлітковому віці , переважно у дівчат. За даними експертів, чоловіки страждають цим розладом у 5-10% випадків. Рідні можуть довго не помічати, що з коханою людиною щось відбувається. Він просто тане на очах, але тільки коли він повністю нагадує «палицю», оточуючі розуміють, що не можуть згадати, коли востаннє бачили його за столом. Також пригадують деякі дивацтва у виборі їжі.

Симптоми:

Втрата ваги досягається обмеженням загальної кількості прийнятої їжі . Крім того, можуть бути додані викликання блювоти, проносні та сечогінні засоби, а також надмірне фізичне навантаження .

Величезний страх потовстіти, навіть якщо їх вага насправді нижче норми . Так формується відмова підтримувати масу тіла на мінімальному для віку рівні.

Зміна сприйняття власної ваги або форми тіла , залежність від самооцінки за цими критеріями, а також заперечення того факту, що маса тіла аномально мала. Навіть якщо залишилися шкіра та кістки, дівчина все одно вважає, що її живіт величезний і їй потрібно схуднути в талії. Втрата ваги розглядається як перемога волі, а набір ваги – як втрата контролю.

У дівчаток-підлітків анорексія тягне за собою більш пізній початок менструацій , а у жінок в період статевого дозрівання може спостерігатися аменорея (відсутність більше трьох менструацій поспіль).

Нервова анорексія лікування

Нервова анорексія – це складне захворювання, яке потребує комплексного та тривалого лікування. Метою терапії є не лише відновлення нормальної ваги, але й подолання психологічних причин, які призвели до розвитку розладу харчової поведінки. Основні напрямки лікування:

Медична допомога.

Стаціонарне лікування: У важких випадках може знадобитися госпіталізація для відновлення електролітного балансу, корекції харчової поведінки та моніторингу фізичного стану.

Медикаментозна терапія: Антидепресанти, антипсихотики та інші препарати можуть бути призначені для лікування супутніх психічних розладів, таких як депресія, тривога та обсесивно-компульсивний розлад.

Психотерапія:

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Допомагає змінити спотворені думки та поведінку, пов’язані з їжею та тілом.
2. Індивідуальна психотерапія: Спрямована на розкриття та опрацювання психологічних причин розладу.
3. Сімейна терапія: Залучення сім’ї до процесу лікування може значно покращити результати.
4. Групова терапія: Дозволяє пацієнтам спілкуватися з людьми, які мають схожі проблеми, і ділитися своїм досвідом.

Дієтотерапія:

1. Поступове збільшення калорійності раціону: Під наглядом лікаря-дієтолога розробляється індивідуальний план харчування.
2. Відновлення нормального ставлення до їжі: Формування здорових харчових звичок.

Соціальна реабілітація:

Повернення до навчання або роботи, відновлення соціальних контактів.

Важливі аспекти лікування:

1. Комплексний підхід: Лікування анорексії має бути комплексним і включати медичну, психологічну та соціальну допомогу.
2. Індивідуальний підхід: Кожен пацієнт потребує індивідуального плану лікування з урахуванням його особливостей.
3. Тривала терапія: Одужання від анорексії – це тривалий процес, який вимагає терпіння і наполегливості як від пацієнта, так і від лікарів.
4. Підтримка оточення: Родина і друзі відіграють важливу роль у процесі одужання, надаючи емоційну підтримку і створюючи сприятливу атмосферу.

Прогноз лікування.

Прогноз лікування анорексії залежить від багатьох факторів, таких як тривалість захворювання, вік пацієнта, наявність супутніх захворювань та мотивація до лікування. Чим раніше розпочато лікування, тим вищі шанси на повне одужання.

Важливо пам’ятати: анорексія – це серйозне захворювання, яке може призвести до незворотних наслідків для здоров’я. Якщо у вас або ваших близьких є підозри на розвиток анорексії, негайно зверніться за допомогою до фахівця.

Чим небезпечна анорексія?

Сміливих і веселих анорексиків ще ніхто не бачив , тому що зміни, що відбуваються в їх організмі на біохімічному рівні, призводять до погіршення настрою , дратівливості, безсоння, зниження сексуального інтересу. Все це може перерости в серйозну депресію . Як не парадоксально це звучить, але жінки, які страждають на анорексію, іноді схильні до колекціонування рецептів і накопичення їжі. Вони також можуть відчувати себе ніяково, коли їм потрібна їжа в оточенні інших людей.

Чому вони це роблять?

Причини, чому люди досягають цього стану, в основному наступні:

1. Жертовність в ім’я сім’ї . У цьому випадку анорексія виникає в момент, коли сім’я, а точніше батьки, переживають кризу. Тоді підліток стає об’єктом великої уваги і турботи батьків , що згуртовує їх і не дає сім’ї розпатися.
2. Вторинна вигода . Людина, якщо не отримує схвалення і співчуття оточуючих, може спробувати заслужити їх своєю хворобою.
3. Повний контроль. Анорексія тут — спосіб керувати своїм тілом і життям . Часто спостерігається у дівчаток, які виросли в неблагополучних сім’ях, у тих, хто рано став самостійним і взяв відповідальність за те, що відбувається в сім’ї на себе.
4. Анорексія як спосіб управління емоціями . Невпевненість у собі і страх невдачі спонукають до пошуку виходу з них. За допомогою відмови від їжі поступово викликається справжній наркоз і нечутливість в емоційній сфері.

Як лікувати анорексію в домашніх умовах.

Анорексія – це серйозне психічне захворювання, яке потребує комплексного медичного лікування під наглядом фахівців. Чому домашнє лікування анорексії небезпечне:

1. Небезпека для життя: Анорексія може призвести до серйозних ускладнень, аж до летального результату. Самостійні спроби лікування можуть лише погіршити ситуацію.
2. Потреба в професійній допомозі: Анорексія має як фізичні, так і психологічні причини. Для ефективного лікування необхідний комплексний підхід, який включає роботу психотерапевта, дієтолога та інших фахівців.
3. Необхідність медичного контролю: Під час лікування анорексії необхідно постійно контролювати стан пацієнта, коригувати лікування залежно від його реакції.
4. Ризик рецидиву: Без належного лікування висока ймовірність рецидиву захворювання.

Що ж робити, якщо ви або хтось із ваших близьких зіткнувся з анорексією?

Зверніться до лікаря: Чим раніше розпочнеться лікування, тим більше шансів на одужання.

Не намагайтеся вирішити проблему самостійно: Анорексія – це складне захворювання, яке потребує професійної допомоги.

Підтримайте хвору людину: Створіть атмосферу довіри і підтримки, але не тисніть і не звинувачуйте.

Не соромтеся звертатися за допомогою до психолога: Спеціаліст допоможе розібратися в причинах захворювання і знайти шляхи вирішення проблеми.

Лікування анорексії – це тривалий процес, який вимагає терпіння і наполегливості. Але з правильною допомогою одужання цілком можливо.

Пам’ятайте: ваше здоров’я – найважливіше!

Нервова булімія.

Ви говорите, що просто хочете щось з’їсти, а наступної миті виявляється, що в холодильнику порожньо. І ви не можете зрозуміти, як це сталося? Про булімію ми знаємо менше , ніж про анорексію, тому що хворі соромляться своїх патологічних звичок і намагаються їх приховати. Булімічні кризи проявляються на самоті за зачиненими дверима, практично в конспіративній обстановці.

Симптоми:

Часто повторювані епізоди переїдання , коли протягом певного періоду часу (зазвичай не більше двох годин) з’їдається кількість їжі, значно більша за ту, яку могла б з’їсти інша людина за аналогічних умов. Може виникнути відчуття втрати контролю, наприклад, переконання, що неможливо припинити їсти. Але, незважаючи на відсутність сил протистояти бажанню поїсти, хворий на булімію може зупинитися, якщо хтось увійде в кімнату.

Прагнення компенсувати це, щоб застрахуватися від збільшення ваги . Це може бути викликання блювоти, застосування проносних і сечогінних засобів, очисні процедури, голодування в наступні дні і надмірні фізичні навантаження.

Епізоди переїдання та компенсаторної поведінки відбуваються приблизно двічі на тиждень кожні три місяці.

Самооцінка безпосередньо залежить від форми і ваги тіла.

Чим небезпечна булімія?

Хворі на булімію можуть мати нормальну вагу, іноді вона може бути вище або нижче. Але це не рятує від перепадів настрою, невпевненості в собі і депресії . У третині випадків це супроводжується залежністю від алкоголю та стимуляторів.

Чому вони це роблять?

Ось основні причини розвитку булемії:

1. Нестримне поглинання їжі рятує їх від страшної реальності. Їжа приносить задоволення сама по собі, і з часом вона стає способом заспокоїти їх, коли вони стикаються з труднощами у взаємодії з іншими людьми. Тобто «я ховаюся за шаром жиру, щоб захистити себе від небезпек цього жорстокого світу».
2. Єдина насолода в житті . Часто це відбувається у жінок після 45-50 років. Коли діти повністю занурюються у виховання дітей, і роль матері важко замінити будь-якою іншою роллю для них це спосіб заповнити прогалину.
3. Як на гойдалці . Певний час дотримуються дієти , а потім наступають харчові збої . Це спричиняє коливання ваги від оптимальної до перевищення оптимальної на 5-6 кілограмів. Цікаво, що тільки при досягненні нормальної ваги виникає відчуття небезпеки привабливості, і тоді напади переїдання відновлюються. Відновлення захисного шару жиру є нормальним і заспокійливим.

Інші розлади харчової поведінки.

• Всі ознаки нервової анорексії є , але менструальний цикл не порушений.
• Спостерігаються всі симптоми, але, незважаючи на значну втрату ваги, вона залишається в межах норми.
• Присутні всі ознаки нервової булімії , але кризи переїдання та компенсації виникають рідше двох разів на тиждень протягом трьох місяців.
• Жування і спльовування, не ковтаючи більшу частину їжі.
• Системне неконтрольоване переїдання , але без блювоти і без застосування проносних і сечогінних засобів .

Що нам робити?

Практика показує, що спроби самостійно впоратися з цими проблемами не дають результатів, оскільки припиняється контроль за вживанням їжі. В той же час, що розлади харчування є симптомом більш глибоких внутрішніх труднощів. Тут потрібне втручання психолога і психотерапевта. Іноді ці розлади вимагають втручання психіатра, тому що надмірне бажання схуднути , незважаючи на величезний дефіцит маси тіла, може бути ознакою більш серйозного розладу.